Приветствую Вас Гість | RSS
Регистрация | Вход

Темы для Юкоз

Поделиться

Форма входа

Поиск

Календарь
«  Листопад 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Погода у Веселому

Наш опрос
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 63

Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Главная » 2015 » Листопад » 6 » Всеукраїнський місячник шкільної бібліотеки Веселівської ЗОШ 1-3 ст. №2
    09:06
    Всеукраїнський місячник шкільної бібліотеки Веселівської ЗОШ 1-3 ст. №2

    План проведення

    Щорічного Всеукраїнського місячника шкільної бібліотеки Веселівської ЗОШ 1-3 ст. №2

    " Шкільна бібліотека - стратегічний партнер освіти"

        З 1 по 31 жовтня у школі проходить місячник шкільної бібліотеки. Протягом місяця відбулося ряд цікавих заходів. В рамках місячника проходила декада бібліотеки під гаслом;

    "Шкільна бібліотека - територія знань та інформації". 

                                               ЗАХОДИ

    1  Інформаційне повідомлення на шкільній лінійці про Всеукраїнський день шкільних бібліотек та Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек. Оголошення конкурсу на кращий логотип та гасло до Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек 2015 року.

    2. Книжково-інформаційна виставка до Всеукраїнського дня бібліотек "читацька конференція Збережемо пам ять про подвиг.

    3.Мандруємо книжковим містом. Екскурсія до бібліотеки для учнів 1-2 класів.

    4. День пам яті  Нам жити та пам ятати.

    5. Конкурс патріотичних віршів.

    6.Виготовлення рекомендаційних листів для батьків з питань патріотичного виховання дітей у сім і.

    «Державні символи України»

    Рекомендаційні листи для батьків з питань патріотичного виховання дітей у сім і.

    У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває патріотичне виховання дітей та учнівської молоді.

    Події останніх місяців дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Це є свідченням системної виховної роботи педагогічних колективів навчальних закладів. Тому одним із найважливіших завдань педагогів є продовження роботи з формування у дітей та молоді громадянських якостей, розуміння приналежності до Українського народу. Особливу увагу слід приділити дітям та сім’ям, які переїхали із території військових дій, сприяти їх адаптації у нових умовах та нових колективах, залучати їх до активної діяльності та участі у позаурочних заходах, надавати можливість реалізовувати свій інтелектуальний, творчий, фізичний потенціал на благо України.

    Патріотичне виховання має наскрізно пронізувати весь навчально-виховний, органічно поєднувати національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання, базуватися на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов’язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю країни.

    Патріотичне виховання має охоплювати всіх учасників навчально-виховного процесу, сприяти формуванню у дітей та утвердженню у педагогів і батьків національних та загальнолюдських цінностей, особистісних якостей, що притаманні громадянину України.

    Проявом патріотичного духу, свідченням формування Української політичної нації стало масове використання української національної та державної символіки, українського традиційного одягу, жовто-блакитних кольорів. При цьому важливо не підмінити зовнішніми ознаками патріотизму його глибокої ідейної сутності – готовності своєю працею, науковими, творчими й спортивними досягненнями, службою із захисту країни сприяти розвитку української демократичної держави.

    Відповідно, всі заходи мають бути наповнені громадянсько-патріотичним змістом, стверджувати ідею спільності інтересів та взаємоповаги усіх громадян України, підтримувати прагнення кожної особистості до духовного, інтелектуального, творчого та фізичного розвитку задля розквіту держави в цілому.

    Доцільно добирати і поєднувати різноманітні методи і форми патріотичного виховання, уникати формалізму й одноманітності, насичувати їх патріотичними емоціями та переживаннями, активно використовувати приклади мужності й звитяги захисників України як з історичного минулого, так і нинішніх воїнів-героїв, які боронять нашу державу від російської агресії.

    Громадянський компонент виховання найвиразніше втілено у змісті навчальних предметів суспільно-гуманітарного циклу. Вивчення української мови, літератури, історії, географії, правознавства спрямовано на формування переконливого почуття патріотизму й громадянської свідомості дітей та учнівської молоді, знань про права і свободи громадян, сутність громадянського суспільства.

    Вихованню сучасного громадянина-патріота Української держави, підготовці молоді до виконання ролі активних громадян, формуванню громадянських навичок і цінностей, необхідних для ефективної участі у житті громади, сприяють курси за вибором: "Вчимося бути громадянами" (для учнів 7(8) класу), "Ми – громадяни України" (для учнів 9(10) класу), "Громадянська освіта: основи демократії" (для учнів 11 класу).

    Рекомендуємо використати досвід роботи з виховання культури демократії, політичної культури учнів педагогічних колективів навчально-виховних комплексів Черкаської області: "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 – колегіум" Смілянської міської ради (http://smila-nvk3.edukit.ck.ua) та "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 – ліцей" Шполянської районної ради (http://shpola2licey.ucoz.ru), на базі яких протягом 2010-2014 років здійснювалась дослідно-експериментальна робота всеукраїнського рівня.

    У варіативну складову навчальних планів цих закладів було введено факультативи "Громадянознавство"; "Основи демократії", "Вчимося демократії" (http: //democraty.ippro.com.ua). Педагогами спільно з учнями та батьками було реалізовано проекти "Громадянська взаємодія у віртуальній мережі", "Роль громадянських організацій у становленні демократії в Україні", "Ми – різні, ми – рівні", "Ініціюємо співпрацю з владою", "Вчимося взаємодіяти з владою", "Вчимося захищати свої права і свободи", "Вчимося поліпшувати життя місцевої громади", започатковано Інтернет-клуб "Я – суб’єкт громадянського суспільства".

    Пропонуємо надавати перевагу активним формам роботи, що передбачають самостійну або спільну роботу, набуття дітьми та учнівською молоддю соціального досвіду; сприяють формуванню національної свідомості, критичного мислення, ініціативності, творчого підходу до справи, відповідальності за свої дії та вчинки: громадській, волонтерській діяльності, соціальним практикам, пошуковій, дослідницькій та проектній діяльності, дискусійним клубам, діяльності учнівських прес-центрів, флеш-мобам, акціям.

    Окремої уваги заслуговує волонтерська діяльність педагогів, учнів, батьків, яка через конкретну, практичну діяльність сприяє встановленню соціальних зв’язків, опануванню дітьми новими навичками, формуванню у них прагнення до відповідальної патріотичної поведінки, моральних та духовних якостей, світогляду справжнього громадянина України. Зазвичай діяльність волонтерських груп здійснюється в інформаційно-просвітницькому, профілактичному, соціальному, охоронно-захисному напрямах. Реалії сьогодення визначили новий напрям волонтерської роботи – психологічна та моральна підтримка воїнів Збройних Сил України, Національної гвардії, інших військових формувань; допомога родинам, що були вимушені покинути свої домівки у результаті анексії Росією Криму та окупації окремих територій східної України. Рекомендуємо продовжити участь дітей та учнівської молоді у таких всеукраїнських акціях, як "Лист пораненому", "Хвиля доброти", а також у волонтерських акціях, що започатковані за ініціативи громадських організацій та навчальних закладів.

    Важливо, щоб учні, незалежно від їх національності та регіону проживання, ідентифікували себе з Україною, прагнули жити в Україні; розуміли необхідність дотримання конституційних та правових норм, володіння державною мовою; сприймали регіональну історію як частину загальної історії України, відчували власну причетність до майбутньої долі рідного краю як невід’ємної складової єдиної країни.

    Важливу роль у патріотичному вихованні дітей та учнівської молоді відіграє педагог, його особистий приклад, його погляди та практичні дії, що мають бути взірцем для наслідування. Якість виховного процесу напряму залежить від рівня підготовленості педагогів до кожного заходу; використання різноманітних методів і форм; знання і вмілого врахування вікових й психологічних особливостей дітей; відвертості, емоційності, оптимізму та активної патріотичної позиції вчителя. Патріотичне виховання громадянина має здійснюватися кожним педагогом на кожному уроці та в позаурочний час.

    Сім’я – основа виховання громадянина-патріота України

    Важлива роль у формуванні патріотизму належить сім’ї. Завданням навчальних закладів є залучення батьків учнів, студентів, вихованців до активної участі у навчально-виховному процесі, організації та проведенні позанавчальних виховних заходів. Батьки мають стати не тільки гостями на заходах, не тільки спостерігачами за здобутками їх дітей, вони мають безпосередньо впливати на формування молодого покоління своїм досвідом та своїм прикладом.

    Зусилля педагогів мають бути спрямовані на підтримку ініціативи батьківської громади, взаємодію у розробленні та виконанні рішень щодо патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. Особливу увагу слід приділити педагогізації батьків, ознайомленню їх із сучасними психолого-педагогічними знаннями. З цією метою доцільно використовувати активні методи: тренінги, дискусії, дебати, аналіз виховних ситуацій, які сприяють усвідомленню батьками ролі сім’ї у вихованні дітей, формуванні патріотичних почуттів та готовності служити своїми знаннями, працею Україні.

    Патріотичне виховання молоді є одним із важливих завдань, що стоять перед  учителями. Особливо актуальна проблема формування свідомих громадян нині, коли тривають пошуки щодо того, на основі яких фактів, подій і персоналій вітчизняної історії виховувати школярів.

    Я Українець і Я цим пишаюся возможно меня заминусуют украинофобы и прочие недоброжелатели.... но мне картинка даж очень понравилась))

    Патріотизм – основа духовного становлення громадянина

    Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції.

                                                                                            В. О. Сухомлинський

         Створити і зміцнити державу можуть громадяни, які люблять свою країну, свій народ і готові самовіддано служити їх інтересам. Життя і щастя кожної людини значною мірою залежить від долі Батьківщини, яка гарантує їй особисту безпеку, створює умови для праці й відпочинку, захищає її соціальні інтереси. Патріотизм як ціннісне ставлення до Батьківщини є справою внутрішньої свободи людського добровільного самовизначення.

         В сьогоднішніх умовах розбудови громадянського суспільства становлення патріотизму, національної самосвідомості юних громадян має стати центральним нервом усієї діяльності навчального закладу, а недостатня увага до цього надзвичайно важливого аспекту сприяє поглибленню духовної кризи молодих поколінь.

         У Національній доктрині розвитку освіти визначено, що громадянське та патріотичне виховання є «головними складовими національного виховання». Відповідно до «Програми патріотичного виховання дітей та учнівської молоді», програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» одним із пріоритетних завдань освіти є патріотичне виховання молодих поколінь.

          Поняття патріотизму виражає найвищу і найсильнішу духовну силу, що зумовлює активну життєву позицію людини. Завдяки почуттю патріотизму людина стає сильною, здатною творити і розбудовувати свою національну державу, що виступає гарантом стабільності й могутності народу, його безсмертя.

          Термін «патріотизм» від грецького «патріс» – батьківщина, вітчизна – означає любов до вітчизни, до свого народу, до національних традицій.

          Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.

         Мети патріотичного виховання можна досягти шляхом реалізації таких виховних завдань:

    - утвердження в почуттях особистості патріотичних цінностей, поваги до культурного та історичного минулого України;

    - виховання поваги до Конституції України, законів України, державної символіки;

    - підвищення престижу військової служби як виду державної служби;

    - визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;

    - усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її відповідальністю;

    - формування етнічної та національної самосвідомості, любові до родини,

    рідного краю, народу, держави;

    - визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього;

    - формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

    - формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду націй.

    Патріотичне виховання молоді здійснюється за такими напрямами:

    ·         державний – базується на забезпеченні державою системи героїко-патріотичного та патріотичного виховання;

    ·         соціальний – ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;

    ·         військовий – передбачає вивчення військової історії України, переможних битв Радянської Армії, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;

    ·         психолого-педагогічний — ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, урахуванні їх у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду героїко-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;

    ·         правовий – передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.

           Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей учнів з урахуванням основних напрямів діяльності навчальних закладів.

           У процесі організації патріотичного виховання рекомендується дотримуватись таких принципів:

    ·         національної спрямованості – передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;

    ·         гуманізації виховного процесу – вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;      

    Патріотичне виховання учнів здійснює весь педагогічний колектив школи.

    Директор навчального закладу:

    ·         спрямовує діяльність педагогічного колективу та шкільних громадських організацій і керує всією роботою з патріотичного виховання учнів;

    ·         планує основні заходи з патріотичного виховання, організовує і контролює їх виконання;

    ·         організовує та готує обговорення питань патріотичного виховання на засіданнях педагогічної ради, батьківського комітету;

    ·         сприяє матеріальному забезпеченню заходів, які проводяться; організовує максимальне використання шефської допомоги підприємств у патріотичному вихованні;

    ·         налагоджує співпрацю з органами виконавчої влади, громадськими організаціями, закладами культури щодо героїко-патріотичного виховання учнівської молоді;

    ·         організовує методичну роботу з особами, які займаються патріотичним вихованням.

    Заступник директора навчального закладу з виховної роботи:

    - здійснює заходи з патріотичного виховання в позаурочний час;

    - контролює та координує діяльність класних керівників і надає їм допомогу в організації патріотичного виховання учнів;

    ·         підтримує постійний контакт з викладачем предмета «Захист Вітчизни» в організації патріотичного виховання учнів.

    Бібліотекар:

    - спільно з активом врядування планує, організовує роботу з патріотичного виховання у навчальному закладі і керує нею;

    - особливу увагу приділяє важковиховуваним дітям: залучає їх до загальних заходів з патріотичного виховання;

    - забезпечує активну участь учнів у різних заходах з патріотичного виховання;

    - допомагає викладачеві предмета «Захист Вітчизни» та заступникові директора з виховної роботи планувати і проводити роботу з патріотичного виховання.

    Класний керівник:

    ·         планує й організовує роботу з патріотичного виховання учнів у класі;

    ·         бере участь у проведенні загальношкільних заходів;

    ·         забезпечує активну участь учнів класу в різних заходах з патріотичного виховання; сприяє залученню їх до конкурсів, тематичних вечорів, олімпіад та інших заходів, які проводяться у навчальному закладі;

    ·         надає допомогу викладачеві предмета «Захист Вітчизни» у створенні в класі необхідних умов для оволодіння військовими знаннями та навичками;

    У кожному навчальному закладі конкретний розподіл обов'язків між членами педагогічного колективу визначається з урахуванням інтересів, можливостей, знань окремих учителів. У сучасних умовах поряд із зростанням виховної функції навчального закладу підвищується роль сім'ї у вихованні дітей, підсилюється значення суспільного виховання. Навчальний заклад є центром виховної роботи у мікрорайоні і має широко використовувати допомогу громадськості та батьків у роботі з патріотичного виховання учнів.

    Різноманітні професійні знання та вміння батьків, їх захоплення при вмілому педагогічному керівництві з боку вчителів допоможуть збагатити позакласну роботу з учнями.

    Батькам рекомендуємо такі форми та методи патріотичного виховання дітей у сім'ї:

    - ознайомлення дітей із сімейними бойовими та трудовими традиціями;

    - бесіди про героїчні подвиги українського народу;

    - заохочення дітей до участі у догляді за могилами воїнів та надання допомоги інвалідам війни;

    - розвиток інтересу до військової професії і служби у Збройних силах України;

    - фізична підготовка та загартування дітей.

        Патріотичне виховання учнів у дусі постійної готовності до захисту своєї Вітчизни необхідно проводити систематично, цілеспрямовано і наполегливо, з чітко визначеною перспективою, зорієнтованою на основні завдання навчально-виховного процесу.

        Виховання почуття патріотизму, гордості за свій народ передбачає формування в учнів історичних знань про минуле та сучасне нашого народу, держави. «Щоб любити Батьківщину, треба, в першу чергу, знати її. А знати Україну – це означає знати її минуле й сучасне».

        Невичерпним джерелом патріотичного та морального виховання молоді є історія Великої Вітчизняної війни. Запорізький край багатий своїми бойовими, трудовими і народними традиціями. В області широко вшановують подвиг українського народу у Великій Вітчизняній війні. 70 років поспіль приходить на нашу землю незабутнє свято Перемоги. Разом з ним повертаються у нашу пам'ять ті, хто не шкодуючи життя свого, здобув її у запеклих, кровопролитних боях з нацизмом.

        До осмислення уроків цієї війни слід підходити особливо серйозно сьогодні – в умовах розбудови в Україні нового демократичного суспільства, памятаючи, що без історичного минулого не було б сьогодення. Важливо, щоб учні знали правду про війну, про ті випробування, які випали на долю України і українців.

        Учнів молодших класів варто знайомити з історією Великої Вітчизняної війни через історію їхніх родин та рідного краю, на виховні заходи запрошувати ветеранів війни.

        Для учнів середніх та старших класів з метою підсилення морального аспекту бажано проводити виховні заходи на базі музеїв, залів, кімнат і куточків бойової слави, які є практично у кожному населеному пункті області.

        Важливо, щоб кожен позакласний захід, який присвячено подіям Великої Вітчизняної війни, хвилював школярів, залишав глибокий слід у їхніх серцях і свідомості. «Оповідання на теми із минулого України, в якому дійсно є багато героїчного, можуть до глибини зворушити молоді душі й запалити у них невгасиму любов до свого краю».

        Під час підготовки до виховних заходів, присвячених Перемозі у Великій Вітчизняній війні, класні керівники мають ґрунтовно опрацювати з учнями терміни «патріотизм», «інтернаціоналізм». Необхідно акцентувати увагу на тому, що патріотизм – звичайний стан повсякденного життя людини, який виявляється не тільки у надзвичайних ситуаціях.

       Ефективність виховної роботи багато в чому залежить від особистості, авторитету педагога, його громадянської зрілості, педагогічної майстерності, вміння активізувати аналітичну діяльність учнів. Лише патріот спроможний виховувати патріотів.

        Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України.

    Чи варто пам’ятати минуле заради майбутнього?

    Хто керує минулим, той керує майбутнім;
    хто керує теперішнім, той керує минулим.
    Джордж Оруелл

    Майбутнє. В цьому слові є своя неприхована таємничість. Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне, але все ж таки усвідомлює--без минулого немає майбутнього. А що ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така вже далека історія нашої незалежної держави? Що з цього ми маємо пам’ятати і чи мусимо? 
    Наша пам’ять--дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості-- є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати. Особливо, якщо це стосується чогось нам непотрібного, можливо, навіть ганебного,бо в кожного свої скелети у шафі. 
    Наше минуле--це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то жити б змогли без помилок. Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведідінки...Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
    Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І ,здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі. 
    Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає--біла стеля лікарняної палати, а далі--пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш:»Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутього. 
    Я не закликаю цілком і повністю поринати у історичний потік з головою, не кажу , що історію ми маємо знати «на зубок», але те, що було з нами і нашим народом колись, безперечно, має неабияке значення. Воно слугує нам взірцем або яскравим прикладом помилки. Що ж стосуться кожного з нас особисто, то, на мою думку, не варто жити минулим. Данте писав: «Спалені мости у минулому, нам відкривають шлях у майбутнє», а отже, пам’ятати ми маємо як хорошє, так і погане, з вірою крокуючи у світле майбутнє.

     З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ

    Зоріє небо згадкою минувшини.

    Украло побратимів і блищить...

    Кров закипає бідами загущена.

    Рік на війні мов день, який дощить.

    А день як мить...

    Їдким туманом-димом поле вкрилося.

    Новенькі хлопці пахнуть ще теплом...

    Отямитись часу не залишилося -

    Юнак, вже воїн, бореться зі злом!

    Війнув крилом...

     

       Серця тут плачуть зовсім по дитячому.

    Екзамен на життя не всі здають...

    Рідненьку землю ворогусобачому

    Цькувати патріоти недають
        І в цьому суть!..

     

    Патріотичний вірш "Українське серце"

    Я страшенно вибачаюсь і прошу пробачення,
    Та мені уже набридло наше телебачення.
    Вже набридли ці розмови про наших політиків,
    Депутатів, олігархів, юних аналітиків.
    Про проблеми в Україні і хто в цьому винен.
    І про те, хто ці проблеми вирішить повинен.
    Ющенко видав указ, Тимошенко заявила,
    Янукович не підтримав. Як все надоїло!!!
    Надоїло жить в країні, де брехня гуляє,
    Де корупція не менша, а лиш процвітає.
    Вже дістала ота криза і проблеми з газом.
    Всі ці лозунги дістали: «Вийдем з кризи разом!»
    Вже дістала наша влада і слуга наш тато.
    І дістали оці крики: «Україна в НАТО!»
    Вже набридло це читати, що «Вона працює!».
    Не працює вона тут, а лише грабує.
    Вже набридла всім ця фраза: «Ці руки не крали!»
    Це брехня! Ці руки крали, да іще й не мало.
    Вже набрид цей «добрий» лідер, що всіх запевняє:
    «Україна запрацює!» й очі в бік ховає!
    Кожен раз нам обіцяють – будуть переміни,
    І зарплата буде більша, і бюджет країни.
    І навчання безкоштовне, без проблем робота,
    І до кожної людини клопітка турбота.
    Будуть пенсії великі, будем краще жити,
    Будуть неньку Україну дуже всі любити.
    Але що це? Надурили? Просто обіцянки?
    Як доходить вже до діла, то лише мовчанки.
    А як спробуєш спитати, кожен лиш киває,
    Бо ніхто у нашій владі відповідь не знає.
    Ви всі безвідповідальні, й це погана риса.
    І ховаєтесь у норку, як остання криса.
    Всі рятують свою шкуру, честь свою минають,
    Бо політики всі наші совісті не мають.
    Називають українців бидлом і козлами,
    А скажіть мені на милість, хто ж ви поряд з нами?
    Ви всі зрадили народ свій, знищили державу,
    Зруйнували всю культуру, безжалісно й криваво.
    Обнагліли аж до крику кляті бюрократи,
    Ще й ховаються від правди за свої мандати.
    Так і хочеться сказати: «Геть усі, панове!».
    Розпустити весь парламент і почати знову.
    І забрати в депутатів всі вкрадені гроші,
    Хай попробують так жити лідери хороші.
    Розраховують лише хай на свою природу,
    Хай побачать як живеться їхньому народу.
    Дати в руки їм граблі, заступ і лопату,
    Хай попробують земельку руцями пахати.
    Хай хоч раз в житті своєму з’являться мозолі,
    Не від кейсу із грошима, а лихої долі.
    Знаю, знаю. Це слова лиш. Що тут вже казати!
    Нашій владі на громаду просто наплювати.
    В них проблеми зовсім інші: Як набить кармани?
    Як зробити, щоб відстали ці «козли» й «барани»?
    Як отримати відпустку, і машину взяти?
    Як добудувать квартиру, вже, мабуть, десяту?
    Як відправити у Лондон дитину свою вчитись?
    Як отримати хабар, та й щоб не попалитись?
    Що робити, скориставшись якісним моментом,
    Щоб нарешті вже дістати місце президента?
    В усіх політиків на думці лиш одна турбота – 
    Забезпечити родину і свойого рота.
    Всі од’їли собі пуза і лиця квадратні,
    Покупляли євро-дачі, на землі приватній.
    А за що, скажіть, зарплата вам така велика?
    20 тисяч гривень в місяць – це вже нагло і дико!
    В чому користь вас у владі? Чим вас похвалити?
    Ви не вмієте нічого як лише ганьбити.
    Ваш язик лише й уміє, що критикувати,
    А до діла як довести, то на все начхати.
    І на мову, на культуру, і на дух цілющий.
    На народ весь український – вічний невмирущий.
    Цей народ страждав немало, пережив всі страхи,
    І тепер, завдяки владі, все іде до краху.
    Подивіться ви навколо, ваш народ страждає.
    Жебракує в переходах, долі їм немає.
    Скільки можна вже брехати: «Будем жити краще!»
    Скільки раз звучить ця фраза, а стає лиш важче.
    Скільки можна вже кричати: «Йдемо у Європу!»
    Повставайте з ваших крісел і ідіть у баню!!!
    Не дійдемо ми в Європу, припиніть розмови!
    Не підходять під стандарти нинішні умови!
    Лиш куди ми точно дійдем – в прірву соціальну,
    Якщо в владі не почнуть всі працювать нормально.

    Рік 2010-тий за вікном буяє
    Що очікувати далі, те ніхто не знає.
    Будем знову сподіватись, будем далі жити,
    Будем ми життя старатись трішечки змінити.
    Щоб позаздрив нам француз, росіянин, німець.
    І щоб гордо це звучало: «Так, я українець!»
    Ми піднімемось з колін, задамо всім перцю,
    Бо у кожного в душі в нас українське серце!!!

    Володимир Нагорнюк

    Просмотров: 142 | Добавил: Инна | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *: